В отношении домашних любимцев и относительно зверей.

Якщо ти можеш:

• Почати свій день без кофеїну;
• Бути життєрадісним і не звертати уваги на болі і недомагання;
• Втриматись від скарг і не втомлювати людей своїми проблемами;
• Їсти одну і ту ж їжу щодня і бути за це вдячним;
• Зрозуміти любиму людину, коли в неї не хватає на нас часу;
• Пропустити мимо вух звинувачення любимої людини, коли все іде не так не по вашій провині;
• Спокійно сприймати критику;
• Відноситись до свого бідного друга так само, як і до багатого;
• Обійтись без брехні та обманів;
• Боротись зі стресом без лікарств;
• Розслаблятись без випивки;
• Засинати без таблеток;
• Щиро сказати, що ви не маєте упереджень проти кольору шкіри, релігійних переконань, сексуальної орієнтації або політики,

… Значить ти досягнув(ла) рівня розвитку своєї собаки.
Вінстон Черчилль.

Завести собаку – давня мрія, яка поки що залишається мрією. Не можу дозволити собі взяти відповідальність за живу істоту, зважаючи на те, яким графіком життя живу, часто з’являючись вдома лиш щоб поспати і знову бігти кудись. Лишається надіятись, що колись хоча б в старості я змогла б прийняти собаку, яка б внесла радість у будні.
Чому собаку? Не знаю, мабуть тому що вони – надійні. Мабуть така ідея з’явилась від потреби знати, що хоч якісь живій істоті можна бути небайдужою і потрібною, що хоч хтось б оцінив твої благі наміри.
А ще мене дратують люди, які дізнавшись про мої думки одразу заводили лекцію на тему: «нащо то тобі здалось, тварина – то одні проблеми, ти саму її вдома не лишиш, все життя будеш нею скована!»
Так от, розписую мої міркування.
Якщо ви заведете собаку, найперше, що звісно спадає на думку – ви вже ніколи, цитую як мені і казали, – «не зможете робити те що хочете», її потрібно буде вигулювати, в любу погоду, рано і ввечері. Щоб піти з дому на роботу і залишити її у квартирі теж потребує попередньої організації. Далі, що спадає усім на думку при згадуванні собаки – це факт того, що її треба годувати. А потім такі факти як ветеринар і усіма необхідними вакцинами та інші нюанси, що стосуються безпосередньо собачого життя.
Так, от – всім хто так нарікає на собак, розписую як воно завести людину в себе вдома. Обов’язків аж ніяк не менше і вони куди обтяжуванні. Пояснюю.
Отож, ви живете не сам, байдуже з ким – чоловік, дружина, діти, батьки, сестри, брати, дідусі, бабусі, всякі там коханці і друзі. Факт того, що робити сповна, те що «хочеться» ви теж не в праві. Щезнути з дому просто так не вдасться – не уникнути питань. Спільне проживання зазвичай тягне за собою спільні обов’язки – приготування їжі, прибирання, прання, прасування, купівля продовольчих товарів тощо. Співіснувати з інтересами інших впливатиме на ваш спосіб життя, скажімо вночі ви не будете вільно рухатись в квартирі, якщо поважатимете сон співмешканців. Далі зарахуймо запитання на кшталт «чого ти сьогодні не в настрої, що трапилось?», які можуть бути дратівливими і недоречними. І давайте ви не будете мені розказувати про склянку води на старості, яку вам принесуть близькі з якими живете, бо якщо ви це зараховуєте – значить не так націлені на благі наміри співжиття, наскільки попередньо прораховуєте власну вигоду при ймовірному стані знемоги.
От тільки знаєте – перераховуючи всі обов’язки які тягне за собою співмешкання з собаками і з людьми напрошується найбільш помітна відмінність між тими та іншими – все добро, яке ви робите для тварини вона цінує. Вона ніколи не здасть свого хазяїна в дім перестарілих в намірах проживання в його квартирі, вона ніколи не піде до іншого хазяїна, бо він привабливіший і молодший, вона ніколи вас не зрадить. Тільки от про людей того самого сказати не можу… бо досі гублюсь в догадках хто справжній звір.
Я жодним чином не хочу вплинути цією публікацією на світогляд сім’янинів, бо ціную сімейні цінності. От тільки перед тим як звинувачувати тварин у звірстві, задумайтесь… бо найбільш хижим звіром в цьому світі є людина.
На останок, перекладу для вас з італійської одного листа – один чоловік перед тим, які відправитись в Ірландію написав в готель запитуючи чи буде дозволено взяти з собою тварину. І отримав наступну відповідь:

Шановний пане, я працюю в готельному секторі понад тридцять років.
До сьогодні я жодного разу не мусів викликати поліцію, щоб вигнати п’яну собаку посеред ночі. Жодна собака ніколи не спробувала розплатитись зі мною підробленим банківським чеком. Ще ніколи собака не спалила простирадла сигаретою. Я ніколи не знаходив рушників готелю в валізі собаки.
Ваша собака ласкаво прошена. Якщо вона бере на себе гарантії за Вас, Ви також можете прибути.

21.03.2013
З вірою до тварин, зі зневірою щодо “звірів”…
Ольга Врублевська

.